Дніпропетровська

Стародавнє золото, козаки й космос: все різноманіття серця України — Дніпровщини

Дніпропетровська область знаходиться у самому серці України. І як будь-яке серце, воно б’ється в унісон з усім організмом держави. Можливо, саме Дніпровщина найяскравіше показує різнобарвність і багатство України: тут процвітали величні цивілізації, проходили знамениті торгові тракти, розвивали мистецтво і промисловість. А ще люди тут завжди вміли боротися за свої ідеали — починаючи від знаменитих козаків і до нинішньої війни за свободу. 

Землі в епіцентрі

Дніпровщина завжди жила у вирі подій. Саме ці землі були своєрідним коридором, через який в Європу йшли знамениті народи: гуни, авари, болгари, мадяри та інші.

А у 15 ст. тут виник справжній український феномен — козацтво. Вільні люди, які були настільки вправними воїнами, які відвоювали собі власну державу — Запорізьку Січ. З різних причин Запорізька Січ — фортеця і столиця козаків — у різні епохи існувала у восьми різних місцях. П’ять із них знаходилися на території сучасної Дніпропетровської області. Ба більше, саме звідси стартувала боротьба козаків за створення власної держави. Видатного українського державного діяча Богдана Хмельницького, який її очолив, обрали гетьманом на території сучасного міста Нікополь. Символічно, що і зараз Нікополь є місцем боротьби — росіяни обстрілюють його ледве не щодня.

Волелюбність козаків, очевидно, була перешкодою для російського царизму — і тодішні російські війська знищили Січ. Однак повномасштабна війна з Росією вже у 21 столітті показує, що дух вільних воїнів козаків досі живий і на Дніпровщині, і в усій Україні. Цього разу свобода обов’язково переможе.

Some description

Прикраса, що вразила світ

Яка ваша найбільша прикраса? Браслет, кільце, можливо, масивні сережки? Уявіть прикрасу вагою понад кілограм, яка складається зі 160 різних деталей і зроблена із золота 958 проби. Вдалося? Можливо, зараз ви уявили знамениту Золоту пектораль.

Цю нашийну прикрасу знайшли в кургані Товста могила. Взагалі-то його пограбували ще в давнину, як часто і траплялося з древніми похованнями від єгипетських пірамід до європейських мавзолеїв. 

Однак коли у 1971-му керівник експедиції виїжджав на розкопки до Дніпровщини, він напівжартома пообіцяв: 

“Зобов’язуюся знайти щось велике і блискуче”. Обіцянку він стримав.

Попри те, що головне поховання було давно пограбоване, українські археологи знайшли навколо чимало знакових артефактів. Однак вирішили все ж пошукати і в спустошеній древніми грабіжниками головній камері. І буквально в 10 см від місця, де злодії все розворушили, знайшли дещо, сховане під землею, що обвалилася. Це дещо — золота пектораль з трьох ярусів діаметром понад 30 см. 2500 років тому цей шедевр на замовлення скіфів створили грецькі майстри, використавши техніки лиття, карбування, філіграні, паяння, інкрустації та гравіювання.

Зараз прикраса зберігається в одному з київських музеїв. Попри десятки років досліджень та увагу ледве не всіх археологів світу, символічне значення багатьох зображень пекторалі досі залишається нерозгаданим. 

До речі про увагу — ЮНЕСКО назвало цю знахідку «одним з найвизначніших археологічних відкриттів людства XX століття». Іноді бажання знайти щось велике і блискуче приносить дійсно дивовижні результати.

Мистецьке селище міжнародного масштабу

У селища Петриківка є свій автор — у 1772 році його заснував видатний політичний діяч і останній козацький отаман Петро Калнишевський. Особистість визначна — на Січ потрапив ще у 8 років і пройшов шлях від зброєносця до лідера козацтва. Така генеалогія не могла не вплинути на село, тож ще у Петриківки є й своє унікальне мистецтво. 

Саме в цьому селі сформувався особливий стиль декоративного народного малярства, який сьогодні відомий на весь світ. Майстри Петриківського розпису століттями сплітали яскраві квіти в дивовижні орнаменти, розмальовуючи стіни, посуд чи скрині.

З часом ці фантасмагоричні рослинні сюжети стали одним із символів українського мистецтва. Так, наприклад, паризький будинок, де жив актор Ален Делон, орнаментований розписом саме у цьому стилі. Ну а сьогодні там розташований Український культурний центр. 

Торговий тракт, що єднав цивілізації

Зараз дістатися зі Стамбула до Стокгольма можна літаком за декілька годин. Колись для цього потрібні були місяці. Однак був і приємний бонус — по дорозі можна було побачити землі сучасної України! 

Шлях “Із варяг у греки” — це древній торговий маршрут, що сполучав Візантію з Північною Європою. Дорогою купці долали моря, річки, озера, тягнули свої кораблі по суші — і все аби вигідно торгувати. 

Важливими пунктами на цьому тракті були древні українські міста, зокрема й на Дніпровщині уздовж однієї з найбільших рік Європи — Дніпра. Тоді на місцевих ринках можна було почути безліч європейських та азійських мов, якими торгувалися за хліб, хутро, мед, віск, зброю, бурштин, ювелірні вироби, вина, прянощі, тканини, скло та багато іншого.

Століттями люди користувалися цим шляхом, аж поки Хрестові походи не пробили зручніший маршрут до Сходу. Та люди й досі пам’ятають прадавній тракт, який допомагав різним культурам обмінюватися знаннями й пізнавати світ за тисячі кілометрів від свого дому.

Грізні водні перешкоди, які перемогла людина

Тисячоліттями ділянка Дніпра в середній течії лякала людей. Ріка там перетворювалася на пекло зі стрімких потоків, кам’яних брил, водоворотів і навіть 7-метрових водоспадів. Лише найсміливіші наважувалися спробувати пройти ці місця по воді, а решті, зокремана шляху “Із варяг у греки”, доводилося перетягувати човни суходолом.

Вперше про пороги Дніпра згадував ще Геродот. А через півтори тисячі років після нього імператор Візантії Костянтин Багрянородний так само попереджав про небезпеку й перераховував страшні назви: Не спи, Ненаситець, Бурхливий.

Століттями люди розмірковували, як би перемогти пороги, однак жоден із проєктів успіху не досяг. Врешті сформувалася ціла окрема каста дніпровських лоцманів, які століттями жили біля порогів й проводили ними човни. У 18 столітті їх налічувалося аж до 700 людей. 

Але 100 років тому епоха скінчилася — українці побудували Дніпрогес — колосальну гідроелектростанцію, яка підняла рівень води й назавжди заховала під нею страшні пороги. Втім, про Дніпрогес ми більше розкажемо в тексті про Запоріжжя.

Найекологічніше у світі вивчення космосу

Кілька років тому ідеолога дослідження космосу Ілона Маска спитали про найкращі у світі ракети. 

“Зеніт! Вони найкращі, після моїх, звісно”, — впевнено відповів Маск. 

Ракети “Зеніт” розробили в дніпровському конструкторському бюро “Південне”. Цю компанію вважають однією з найбільш досвідчених та експертних у всій космічній галузі — майже 70 років роботи й понад 1100 виведених на орбіту апаратів, зокрема українські супутники “Січ-1” і “Січ-2”.

Бюро “Південне” входить в структуру справжнього гіганта промислових інновацій — Південного машинобудівного заводу. Це підприємство виробляє, наприклад, трактори й тролейбуси, а ще найекологічніші ракетоносії у світі.

Українськими розробками постійно користуються для космічних запусків по всьому світу. Так, наприклад, лише у 2022-му двічі літав до МКС розроблений за участю Південмашу комплекс Antares, який щоразу успішно доставляв туди майже 4 тонни корисного вантажу.

РФ не оминула увагою настільки важливий завод, і у 2022-му кілька разів обстрілювала Південмаш крилатими ракетами. Втім, і бюро, і завод продовжують працювати. 

Наприклад, беруть участь у створенні ракети-носія легкого класу Vega для Європейського космічного агентства. Українці забезпечують проєкт рідинними двигунами, які відповідають за створення тяги та керування польотом 4-го ступеня ракети-носія. Цей двигун працює довше, ніж усі інші двигуни ракети разом. Крім того, це єдиний апарат, який дозволяє неодноразово вмикати ракету-носій. Тож якщо світу знову знадобиться можливість вмикати й вимикати ракетний двигун — welcome to Dnipro.

Тим паче, що у 2018-му у місті відкрився й науково-дослідний центр аерокосмічної компанії Firefly Aerospace. Понад 150 висококласних співробітників, 3D-принтери, що працюють з металом і найактуальніші виклики підкорення космосу. І все це — у Дніпрі!

Жінка, яка шукала новий погляд на світ

“Всесвітнє братерство, де не матиме значення раса, колір шкіри, стать, каста й віросповідання”, — звучить як непогана ідея, хай і утопічна? Ще 150 років тому подібною ініціативою марила народжена в Дніпрі Олена Блаватська.

Твори цієї мислительки перекладені більшістю європейських мов, а також усіма ключовими азійськими. Блаватська створила знамените Теософське товариство, у межах якого розробляла свою унікальну філософію, що поєднувала традиційні європейські вчення з ідеями індуїзму, буддизму та інших східних вірувань. Хтось вважає її ідеї езотерикою й окультизмом, інші — глибокою філософією та шансом для людства

Хай там як, членами цього товариства стали багато видатних людей, наприклад, винахідник Томас Едісон чи Нобелівський лауреат з літератури Вільям Єйтс. А головна людина в історії Індії Махатма Ґанді так високо цінував Блаватську, що казав: “Для мене було б радістю торкнутися краєчку її одягу”.

Символ взаєморозуміння та зв’язку поколінь

Прямо в центрі міста знаходиться споруда, яка демонструє зв’язок поколінь та взаєморозуміння різних культур. Це — “Менора”, найбільший у світі єврейський комплекс. Річ у тім, що єврейська діаспора в Дніпрі є надзвичайно потужною, й у місті регулярно проходять тематичні фестивалі, виставки, лекції. Ну а сам єврейський колорит здавна є важливою частиною міста.

Грандіозний центр “Менора” складається з семи веж (найвища — 20-поверхова, висотою 77 метрів), що символічно уособлюють священний для юдеїв храмовий семисвічник. На площі близько 50 тис. кв.м працюють найрізноманітніші сервіси для жителів і гостей міста: готелі, сувенірні магазини, кафе, творчі майстерні, туристичні агентства, відділення банків і багато іншого.

На перших поверхах розташована так звана Галерея, що об’єднує всі сім веж. Прольоти її стін виглядають як фасади знакових для Дніпра будівель, а окремо виділяються зони з особливого єрусалимського каменю. Його спеціально виготовили для “Менори”. Оскільки лінію виробництва згодом розібрали, повторити цей матеріал вже не вийде. Ця частина будівлі з мармуру і єрусалимського каменю є символічним продовженням знаменитої Стіни плачу.

Втім, навіть сама будівля “Менори” — це своєрідне продовження. Адже центр побудовано навколо старовинної синагоги “Золота троянда”. Тож “Менора” — яскравий приклад того, як минуле і сучасне об’єдналося в Дніпрі заради майбутнього.

Зараз вся Україна б’ється заради майбутнього.

Не тільки свого, а й майбутнього всього цивілізованого світу. Мирні міста в серці України щодня чують повітряні тривоги, але ракети атакують не просто будинки й споруди — вони атакують цінності свободи й справедливості. Дніпровщина не вперше бореться за своє світло. І обов’язково переможе — разом з усім світом.

Поділитись у соцмережах

Останнє оновлення статті 24.02.2023

Дивитися також

Київська область Це — Україна

Тут ми боремося за наші мрії

Саме тут ніщо не може зупинити людей, щоби їх втілювати

Сумська область Це — Україна

Тут ми боремося за гідність

Саме тут люди ніколи не дозволять її забрати

Закарпатська область Це — Україна

Тут ми боремося за неймовірну природу

Саме тут людям захоплює подих від краси

Some description

You cannot copy content of this page