Люди, культура і промисловість під ударом

Харківщина — один із найпотужніших промислових регіонів України. Тут виготовляють важку техніку, генератори, працюють великі підприємства хімічної, електроенергетичної, паливної та харчової галузей. 

Турбіни компанії “Турбоатом” є серцем електростанцій у понад 45 країнах Європи, Азії, Америки та Африки. Харківський тракторний завод дав назву цілому району міста, а у найкращі роки випускав по кілька тисяч одиниць важкої техніки на рік. А компанія “Хартрон” є провідним світовим виробником систем керування в енергетиці, на транспорті та в ракетно-космічній галузі — всього на орбіту було виведено понад 1000 апаратів з розробками “Хартрону”.

Втім, зараз чимало з цих підприємств змушені припинити роботу. Протягом воєнного часу дані про ураження промислових об’єктів не розголошують, однак немає сумнівів, що російські ракетні обстріли від самого початку намагалися знищити промислову потужність України, навіть якщо вона була абсолютно мирною.

До того ж окупанти б’ють не тільки по промисловості. Страшним символом вторгнення став харківський район Північна Салтівка. До повномасштабної війни тут жили десятки тисяч людей, працювали п’ять шкіл, вісім дитсадків, дві поліклініки. Однак їм не пощастило — Салтівка знаходиться найближче до кордону з Росією. Після місяців обстрілів в цьому районі важко знайти неушкоджений будинок, а місцеві жителі були змушені покинути свої домівки. Як і десятки тисяч інших людей — адже значна територія Харківщини після вторгнення була окупована. 

Постраждала від цього й культура. Так, на горі в місті Ізюм стояли древні половецькі баби — скульптури, яким до тисячі років. Однак через російські обстріли з дев’яти унікальних кам’яних фігур постраждали сім, зокрема одна була знищена повністю. У самому ж Ізюмі за пів року окупації загинули щонайменше тисяча людей, а близько 80% інфраструктури зруйновано.

Тільки у вересні масштабний контрнаступ Збройних Сил України вибив росіян з більшої частини землі цього регіону.

Застигла велич

Масштаб в Харкові можна побачити в усьому. Наприклад, у Майдані Свободи — одній з найбільших площ світу. Або в незвичайній будівлі, що знаходиться на цьому майдані.

Сто років тому в Харкові вирішили звести будівлю, яка стане наочним символом промислової потужності. До 5 тис. робітників щодня працювали в три зміни, аби якнайшвидше побудувати найбільшу у світі споруду в стилі конструктивізм. Вони впоралися — уже за три роки, у 1928-му в нинішньому центрі Харкова постав грандіозний Держпром. 

Це три злиті воєдино H-подібні будівлі висотою від 6 до 11 поверхів. Головними акцентами стали мости, які висять над радіальними проходами на висоті 3, 5 і 6 поверхів. Довжини цих переходів у 26 метрів вистачає, щоби під мостами між трьома корпусами внизу були прокладені аж дві вулиці.

Що цікаво, на будівництві гіганта працювали передусім українці. Радянського письменника Володимира Маяковського так вразило те, що будівельники Держпрому розмовляли лише українською мовою і не розуміли його російськомовних запитань, що навіть написав про це вірш. Втім, цитувати його не хочеться, адже в ньому поет використав зневажливу назву українців — досить типово для так званих класиків російської літератури.

У 2017 році будинок Держпрому включили в попередній список ЮНЕСКО. Внесення в основний список поки що очікується, однак навіть просто погляд на цю грандіозну споруду одразу доводить — заслужив.

Після початку повномасштабного вторгнення Харківщина зазнала страшних ударів, а частина області була окупована.

Міста та селища під окупацією пережили справжній терор, аж поки більшість з них не була звільнені у вересні під час контрнаступу Збройних Сил України. Це схоже на долю української культури регіону — роками вона потерпала від репресій та утисків, але використовувала будь-яку можливість для розвитку. Тепер за цю вільну культуру йде вирішальний бій. І Україна його обов’язково виграє.