У харківському селі Пархомівка живе лише кілька тисяч людей. І на кожного з них приходиться щонайменше по парі світових шедеврів.
У середині 20 ст. вчителем історії у звичайній місцевій школі став Панас Луньов. Щоб краще розумітися на історії, він запропонував учням створити власний краєзнавчий музей. А згодом, коли експозиція з предметами побуту, вишивками й картинами місцевих майстрів почала привертати увагу, висловив ідею звернутися до відомих художників та великих музеїв, щоб попросити допомоги у створенні в Пархомівці справжнього художнього музею.
Першою відгукнулась спілка харківських художників, яка в 1955 році передала школярам 50 робіт. Ідея всім так сподобалася, що свої та чужі роботи почали дарувати селу звідусіль.
Сьогодні в колекції Пархомівського музею понад 7,5 тис. експонатів. Серед них живопис, графіка, прикладне мистецтво. А серед імен — світові знаменитості: Пабло Пікассо, Каміль Пісарро, улюблений учень Рембрандта Фердинанд Бол, Тарас Шевченко, Іван Айвазовський, Ілля Рєпін, Василь Кандинський, Микола Реріх. Причому більшу частину часу музеєм так і продовжували керувати школярі.
Є в колекції й робота революціонера мистецтва родом з Києва Казимира Малевича. Цікаво, що його доля безпосередньо пов’язана з цим невеличким селом на Харківщині. У 1890-му батька майбутнього художника покликали працювати на місцевий цукровий завод. Малевичі мешкали у Пархомівці в будинку для працівників заводу. Гуртожиток для них розташований там і досі.
А місцеві жителі переконані, що жага до мистецтва у Казимира виник саме в їхньому селі — підліток бачив, як тут розмальовують печі та хати, і у своїх спогадах писав, що це викликало у нього замилування. Тож Пархомівка не тільки зібрала в себе твори світового мистецтва, а й своєю мальовничістю вплинула на художника, який долю мистецтва змінив.
Ну а ще один видатний митець народився на Харківщині. Ілля Рєпін походив зі старовинного козацького роду, що і лишило серйозний відбиток на його творчості. Назви робіт майстра говорять самі за себе: “Запорозький полковник”, “Запорожець”, “Іван Сірко”, “Козак в степу”, “Зустріч гетьмана” чи “Козак-бандурист із хлопчиком-джурою”. Та найвідомішим шедевром Рєпіна є картина “Запорожці пишуть листа турецькому султану”, заснована на легендарному сюжеті про саркастичне послання, яке козаки нібито відправили володарю Османської імперії. Попри очевидну любов Рєпіна до батьківщини, росіяни вже 150 років намагаються привласнити його талант, називаючи російським художником. Хоча навіть останньою мрією Іллі Рєпіна було намалювати картину “Гопак” — на честь знаменитого українського танцю. Втім, зробити це він вже не встиг.
На щастя, музеї по всьому світу все активніше змінюють описи робіт та біографії тих митців, яких колись привласнила Росія, повертаючи їм справжню батьківщину.