uk

Хмельницька

Хмельниччина: остання столиця Української Народної Республіки, мальовниче затоплене село та розвиток повітроплавання

На цій землі є фортеця, яку за всю її історію змогли захопити лише двічі. Тут борються із стереотипними уявленнями про українців та повертають втрачені традиції. Місто Кам’янець на Хмельниччині стало останньою столицею УНР. Але боротьба регіону, як і цілої країни буде продовжуватись доти, доки це необхідно.

Затоплене село

Колись тут було історичне поселення, яке входило до Галицько-Волинського князівства. У місті Бакота сходилися піші торговельні та водні шляхи. Зараз – це затоплене село біля Кам’янця-Подільського, одне з найкрасивіших місць в Україні.

Але у тої краси є ціна. Сотні родин покинули свій дім та господарство, щоб збудувати тут водосховище для гідроелектростанції – Дністровської ГЕС. Це найвища (понад 100 метрів) і наймасштабніша ГЕС в Європі.

Але 28 сіл, 16 тисяч гектарів родючих земель, 100 гектарів лісу, виноградники та сади опинилися під водою. Переселення мешканців тривало вісім років, затоплення місцевості водою – ще шість. Зараз це водосховище довжиною 200 км, а заплава простягається на 1590 га.

 

Some description

Месник Хмельниччини

У компанію до карпатського Олекси Довбуша на Хмельниччині є свій месник – Устим Кармалюк. Під його керівництвом містечко Летичів стало центром народного повстання проти дворянства і московської окупації.

Летичів – одне з найдавніших поселень, його часто руйнували турки й татари – поки дерев’яний замок не перебудували на кам’яну фортецю. Зараз від неї збереглися лише замкові стіни з трьох сторін та кругла вежа, подібна на корону.

Зовсім поруч від Летичева – Меджибізький замок. Замку вдалось зберегтися у непоганому вигляді дотепер попри те, що радянська влада розмістила тут маслозавод, сільраду та колгосп. Саме за цей час замок серйозно пошкодився.

У фортеці проводять фестиваль «Стародавній Меджибіж», де можна подивитись справжні лицарські бої. 1846 року тут побував Тарас Шевченко – брав участь в археологічному дослідженні.

Better safe than sorry

У Сутківцях є церква, яка на церкву й не схожа. Хіба через хрест. Але такі тоді часи були, спочатку церква була споруджена, як оборонна споруда. Українці так кажуть: “береженого бог береже, а козака – шабля”. Зараз тут діє і храм, і музей.

Подільські Товтри

Щось подібне за геологічною структурою форм рельєфу є лише у США та Великій Британії. Подільські Товтри – це залишки давнього бар’єрного рифу Понтійського моря, що утворились з коралів та інших організмів.

Тут ходять в походи, сплавляються Дністром, рибалять, їздять на велосипеді, лазять у печерах, літають на параплані, спостерігають за природою – 145 червонокнижних видів (60 рослин і 85 тварин). Ще й мінеральні води можна пити – їх тут чимало. І на Врублівецький ліс гляньте!

Живий організм мурів

Перша згадка про фортецю – 1374 року, коли місто отримало Магдебурзьке право. Та археологи відкидають дату заснування ще на дві сотні років назад.

Кам’янець-Подільська фортеця – одна з найнеприступніших на території України. Її змогли захопити лише двічі за всю історію — цим дуже пишаються місцеві.

Зараз фортеця не просто музейний комплекс, а живий організм: тут займаються традиційними ремеслами – лучництвом, гончарством, різьбярством, випікають хліб за давніми рецептами, реконструюють одяг та зброю того часу.

Ще варто глянути на Замковий міст, пам’ятку архітектури національного значення. Він сполучає Старе місто з фортецею.

 

Згори вниз

У місті Кам’янець-Подільський дуже вдалий рельєф міста — у середині каньйону. Нащо він? У давні часи – зрозуміло, це була неприступна фортеця. А зараз дуже підходить для повітроплавання.

Тут є величезний стадіон – баллондром, з якого стартують повітряні кулі, музей повітроплавання. Коли такі фестивалі відбуваються, це справжня казка. А до початку повітроплавних заходів, відкривають ще одну станцію потяга – «Balloondrom». В Україні є приблизно 60 куль та 50 пілотів з Федерації повітроплавання України.
У Кам’янці-Подільському ще й фортеця є, гортайте вниз.

 

Люди

Ось цей поважний чоловік – Мелетій Смотрицький, ввів характерну для української мови літеру Ґ. Це п’ята літера української абетки. Жив Смотрицький давненько, навчався в Острозькій академії та був розумним чоловіком: ​​мовознавцем, письменником та священником.

Костянтин Місевич у 20 столітті заснував українську кобзарську школу. Та крім цього, Місевич ак­тивно бе­ре участь у творенні української державності. У 1917 ро­ці стає де­пу­та­том Ук­ра­їнсь­кої Цен­траль­ної Ра­ди, також балотувався до май­бутнього ук­ра­їнсь­ко­го пар­ла­мен­ту – Ук­ра­їнсь­ких Ус­та­нов­чих збо­рів, але вони не відбулись че­рез зброй­ну аг­ре­сію мос­ковсь­ких біль­шо­ви­ків.

Скульптури Миколи Мазура можна порозглядати не лише в музеях Європи, Канади та США. На дитячих майданчиках Хмельницька ті химерні звірі всюди!

Ось щоб побачити творіння Серафима Леська, треба їхати у село Велика Яромирка. Він побудував музей на фундаменті зі скляних пляшок, а стіни – з пластикових.

Експонати переважно зібрані на території села, деякі речі приносять односельчани. Серафим Лесько вивчає життєпис яромирчан та створив книгу пам’яті жителів Яромирки – там вже 1790 сторінок! А все тому, що українцям не байдужа історія їхнього роду.

 “Коли людина історію знає, вона дивиться на світ інакше”, – каже Серафим Лесько.

Дерево життя

Цю красу часом плутають із петриківським розписом, та вони різні. Самчиківський декоративний розпис – переважно із рослинними орнаментами: «вазон», «райське дерево», «дерево життя», «чудесне та казкове дерево», «хресне та світове дерево» й «дерево розпуття». Базові кольори тут – жовтий, зелений, синій та червоний, контрастні – фіолетовий, коричневий та чорний.

Раніше ним прикрашали стіни будинків, щоби захистити себе від бід або сигналізували, що у цій хаті – дівчата на виданні.

Зародився самчиківський розпис наприкінці 19 століття, та після Другої світової війни традиція занепала й була майже втрачена. Зараз тут діє школа, де навчають народному розпису. У школі понад 60 учнів, тож традиція відновлюється та буде жити!

Не для слабких

У Кам’янці-Подільському ганяють мотобол – європейський вид спорту, який у місті вже 52 роки. Поле для мотоболу за розміром, як футбольне, але без центрального кола, а площа воріт має форму півкола. Покриття асфальтове або з гравію. М’яч у декілька разів більший, ніж футбольний. Звісно, усі без винятку – на мотоциклах.

А ще у Кам’янці-Подільському є найвищий міст для банджі-джампінгу.

Ринок “Товкучка” теж вимагає витримки. Це великий речовий ринок, один з найбільших в Україні та Східній Європі загалом. 

Тут можна знайти буквально все. А ще уявіть, з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, підприємці вийшли на роботу вже 10 березня. Бо людям “може буде щось треба”. 

А ще тут можна придбати незвичний делікатес – зінківську ковбасу. Ця ковбаса вже внесена у перелік елементів нематеріальної культурної спадщини Хмельницького регіону. Її особливість – чорний колір та аромат, який чути ще далеко від коптильні. 

Промисловість

На території Хмельниччини діє Хмельницька АЕС. Ще у 2007 році експерти МАГАТЕ високо оцінили стан дотримання безпеки станції. Та після повномасштабного вторгнення Росії в Україну ситуація змінилася.

15 листопада 2022 року через російський масований ракетний обстріл АЕС втратила повний доступ до електромережі. 

Довелося зупинити обидва реактори. 10 лютого 2023 року Росія завдала повторного удару, один із блоків зупинився. У МАГАТЕ підтвердили, що це сталося внаслідок обстрілу. 

Також Хмельниччина – один із найважливіших регіонів вирощування цукрових буряків. 900 тис. тонн зібрали у 2021 році. Зараз у регіоні діє 16 цукрових заводів.

 

Життя тут продовжується.

Відновлюються давні традиції. Реставруються замки. Пишуться історії Героїв та народжуються нові. Під час повномасштабної війни на Хмельниччині народився хлопчик з рекордною вагою – 6,4 кг. А в Україні загалом з 24 лютого 2022 року народилося 195 тисяч маленьких українців. За мирний та вільний світ для них, як і для мільйонів інших дітей на всіх континентах, ми й боремося зараз.

Поділитись у соцмережах

Останнє оновлення статті 16.03.2023

Дивитися також

Луганська область Це — Україна

Тут ми боремося за наш суверенітет

Саме тут люди безстрашно захищають свою Батьківщину

Київ Це — Україна

Тут ми боремося за майбутнє

Саме тут народжуюся технології, які змінюють світ

Тернопільська область Це — Україна

Тут ми боремося за серця

Саме тут у минулому й зараз людям серце підказувало шлях

Some description

You cannot copy content of this page