Кіровоградська

Кропивницький: театр Корифеїв, Чорний ліс та пиріжки навпаки

Через цей край проходили мирні племена й не дуже. Коли у 1556 козаки заснували Запорізьку Січ, до складу увійшла майже вся ця земля. Здається, з того часу тут більше ніхто не сумнівався, ким є: публіка хотіла українських вистав та раділа появі українського театру. Знаменитості відмовлялися від слави та багатств на чужині – щоб розвивати українське.

Соняшники та каменюки

У Кропивницьку є понад 70 підприємств. Регіон – лідер з вирощування соняшників. Навіть зараз, під час повномасштабної війни, 3,5 тисячі господарств Кіровоградщини намолотили 1 300 000 тонн соняшника. Тут родючі ґрунти – чорноземи.

У регіоні багато корисних копалин: пісок, родовище вогнетривких глин, гранітне родовище, поклади бурого вугілля, навіть уран. 

А все тому, що територія Кропивницького розташована на площі Українського кристалічного щита та його структурної одиниці – Кіровоградського тектонічного блоку. У його основі — давній докембрійський фундамент, а звідти вже граніти, гнейси, чарнокіти, габро. Також регіон багатий на уранову руду та літій.

Some description

Місто з Театром Корифеїв

Трошки пояснень про назву міста: колишню й теперішню. У 1939 році місто отримало назву Кіровоград – на честь радянського партійного діяча Сергія Кірова. Цю назву змінили у 2016 році згідно з декомунізаційними законами. Місто, яке є обласним центром, перейменували на Кропивницький. З назвою області так легко не вийшло, тому наразі вона зветься по-старому – Кіровоградська. 

А звідки назва Кропивницький – зараз розповімо. 

У 19-20 ст. місто переживало свою «золоту еру»: зростало і в промисловому, і в культурному напрямках. 

Відкрилось залізничне сполучення Харків–Кропивницький–Одеса, запустилися підприємства братів Ельвортів (одні з найбільших на той час виробництв агрономічної техніки), з’явився водогін, електричний трамвай, телефонна станція, телеграф. 

Відкрили публічну бібліотеку, діяло близько 20 закладів освіти. І нарешті – відкрився перший український професійний театр, Театр Корифеїв.

Його засновником був Марко Кропивницький. Театр Корифеїв – не просто театральна будівля і тим паче не галузевий термін. Марко Кропивницький мав ідею, об’єднав навколо неї однодумців та повів за собою. І ця загальноукраїнська національна ідея знайшла своє втілення у такому мистецькому феномені.

1882 року відбулася перша вистава українського театру – «Наталка Полтавка».

Тут отримати славу зірки першого українського театру – Ганна Затиркевич-Карпинська, Іван Тобілевич (Карпенко-Карий), Панас Саксаганський, Микола Садовський, Марія Садовська-Барілотті, Марія Заньковецька. До речі, Росія пропонувала їй перейти на свою сцену. Але Заньковецька відмовилася: “Україна в мене одна, і я не можу її залишити, я залишуся з нею”.

Театр Корифеїв створив цілу культурну революцію – українським митцям вдалося відстояти власний голос та мову. У той час діяли російські закони про заборону української мови – Емський указ та Валуєвський циркуляр. Україномовні вистави заборонялися й утискалися. Та Марко Кропивницький знаходив, як маневрувати, здобуваючи підтримку від інших впливових людей. 

25 км від Кропивницького можна роздивитися «Хутір Надія» – колишню садибу Івана Карпенка-Карого, українського письменника й драматурга. Зараз це заповідник, де є парк та музей. Тут зберігають понад дві тисячі експонатів – предметів побуту та рукописів. Карпенко-Карий написав тут 11 з 18 п’єс. На багато образів для своїх творів драматурга надихнула робота в поліції. 

У чорному, чорному лісі

Чорний ліс знаходиться на території болота – теж Чорного. А посередині – озеро Берестувате. Вгадайте, як ще його називають? Так, Чорне. Глибину озера й тут не вдалося виміряти. Таке вже було в Чернівецькії області. Тільки вода тут цілий рік крижана, на плавучих островах цвітуть орхідеї, а в озері живе лише один вид риби — «земляний карась».

Тут є ще й немаленький кратер від уламка астероїда. Можливо, це один з тих астероїдів, через який вимерли динозаври. Тут цей кратер називається Бовтиська западина та має діаметр 24 км. Величенький!

А в Урочищі Каскади каменюкам близько двох мільярдів років. Це один із небагатьох водоспадів у рівнинній частині. Урочище Монастирище стовбичить посеред степу, складене з величезних брил та легенд – кажуть, тут багато зміюк.

Холодний Яр – пам’ятка природи та історії. Ціла система ярів та реліктовий ліс на 7 гектарів. Кажуть, тут не лише 500-літні дуби, але й люди живуть довше. А є ще 1100-літній дуб Максима Залізняка. 

Пиріжки навпаки

На Кіровоградщині планують зібрати та видати збірку старовинних рецептів. Та немає сил чекати, тож деякі традиційні страви регіону покажемо.

Крученики – це невеликі м’ясні рулетики з начинкою з фаршу, чорносливу з горіхами або паштету. Це їх називають “пиріжками навпаки” 

Бандурівські вареники “з піском” – назви не лякайтесь. Піску там немає, так називають начинку з суміші шкварок та борошна. 

Випічка з коржа, змазаного начинкою та скрученого трубочкою. Радять натерти часником – і до борщу. 

Могила Чорного Ворона

Справжнє ім’я отамана Чорний Ворон – Микола Скляр. Воював проти більшовиків у лавах Повстанської армії Нестора Махна, а потім приєднався до збройного підрозділу УНР – Степової дивізії. А це був один з найкращих підрозділів! 

Чорний Ворон тоді першим зустрів ворога та скерував свій загін так, що відволік близько двох тисяч людей армії Будьонного – більшовицького воєначальника. Це був останній бій Чорного Ворона, але тактичної мети він досягнув: Степова дивізія змогла вийти в район свого формування. 

З його вчинком порівнюють сміливість та стійкість українських захисників – наприклад, як у боях за Донецький аеропорт у 2014 році.

Могила Чорного Ворона знаходиться в Холодному Яру. Сюди приїжджають вшанувати його пам’ять.

 

З початком повномасштабного вторгнення Кропивницький зазнає ракетних обстрілів російської армії.

Повітряні тривоги в місті звучать майже щоденно. Попри все, ніщо не може змусити українців припинити боротьбу, адже ми всі добре знаємо, що боремося. Так було, є та буде завжди. 

Поділитись у соцмережах

Останнє оновлення статті 16.03.2023

Дивитися також

Волинська область Це — Україна

Тут ми боремося за довкілля

Саме тут ліси — і наш захист, і наша турбота про планету

Миколаївська область Це — Україна

Тут ми боремося за наші моря

Саме тут захищають не лише сухопутні кордони

Харківська область Це — Україна

Тут ми боремося за унікальну культуру

Саме тут нове й традиційне поєднуються

Some description

You cannot copy content of this page