Тернопільська

Тернопільщина: знахідка для спелеологів, місто-півострів та найбільша концентрація замків

Тут – найдовша на планеті гіпсова печера, “підказка” винахіднику рентгенівських променів та митці, стилі яких впізнає весь світ.

І ще одна річ, яку ви обов’язково почуєте про Тернопільщину – це кількість замків. Їх тут 34, а було понад 100! І це не просто так. Ще з часів Галицько-Волинської держави була постійна загроза нападу монголо-татар. 

Так Тернопільщина не лише захищала свої землі, але й тримала кордон Європи. І зараз готова. 

«Замки Тернопілля»

Замків тут стільки, що створили цілий національний заповідник, щоб запобігти подальшій руйнації деяких з них. Бо все-таки більшість не збереглася – через війни й не тільки. Усіх не перелічимо, та щоб розпалити цікавість, про декілька розповімо. 

Місто зникло, а замок Червоногород – стоїть. Стоїть у руїнах, але збережені вежі замку туристи асоціюють із толкінівськими «Двома вежами». А назву замок отримав завдяки місцевому ґрунту незвичного кольору. 

Збаразький замок будували з урахуванням найновіших досягнень фортифікаційного мистецтва. Зараз він повністю відреставрований. Тут двоповерховий палац, каземати по периметру, чотири бастіони та рів (з водою). На рогах оборонних валів – п’ятикутні вежі. 

Кременецький замок “Бона” – колись одне з найпотужніших природних укріплень України — зараз стоїть у руїнах. Але ж які величні руїни! Колись князь Михайло Вишневецький замовив собі резиденцію у французькому стилі: двоповерховий палац із понад сотнею кімнат, П-подібна форма, у стилі бароко та класицизму – все, як має бути. Навколо великий парк зі ставком від ірландського ландшафтного архітектора. Тут побував навіть Оноре де Бальзак, про якого ми вже розповідали у Житомирщині. 

У часи Другої світової війни Вишнівецький палац постраждав, та його відремонтували. Зараз палац є частиною заповідника, а на території розміщений музей. 

Some description

Всюди є люди

Іван Пулюй – український фізик, електротехнік та винахідник. Що винайшов? Майже встиг – рентгенівські промені. 

Ще 14 років до відкриття німецького вченого, Пулюй придумав лампу, яка просвічувала предмети. Хтозна, можливо, Вільгельм Рентген цим дослідженням і надихнувся. Івана Пулюя цікавила не лише наука. Разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким, українськими письменниками, він взяв участь у першому повному перекладі Біблії на українську мову. Значна подія в історії української культури!

З Тернопільщини родом і Соломія Крушельницька. Вона була оперною співачкою визнаною всім світом та завжди мала в серці Україну. Навіть виступаючи перед російським царем Миколою II Соломія співала рідною мовою – українською.

Крушельницька виступала в провідних операх світу: Мілан, Рим, Неаполь, Париж Варшава, Нью-Йорк, Буенос-Айрес. Своєю майстерністю врятувала оперу «Мадам Баттерфляй» Пуччіні, а от її згубила радянська влада. В 1936 році співачка приїхала провідати рідних, тут її застала Друга Світова війна, а потім “совєти” не випустили її з країни. Крушельницька дуже бідувала свої останні роки. Співачка, яку обожнював весь світ, померла 16 листопада 1952 року і похована на Личаківському кладовищі у Львові.

Але попри все, у Тернополі є місце й новій українській музиці. У 2023 Україну на Євробаченні представляє гурт із Тернополя – TVORCHI. Колектив заснований українцем Андрієм Гуцуляком та нігерійцем Джеффрі Кенні. Джеффрі приїхав до Тернополя вчитися та залишився тут жити. Пан Кенні вирішив не покидати Україну навіть під час повномасштабного вторгнення: 

“Я поїхав на один тиждень і повернувся назад, тому що в Україні моя команда, наші слухачі, люди, які вірять в мене, і я не хочу нікуди їхати, тому що тут моє життя”. 

Уже скоро почуємо їхню пісню “Heart of Steel” на сцені Євробачення в Ліверпулі! 

Кам’яна чотирилика голова у шапці

Це знахідка двох пастушків, які у спекотний день вийшли собі до річки. Кам’яний стовп, заввишки 257 см та вагою понад 500 кг виявився Збруцьким ідолом – рідкісна пам’ятка язичницького культу слов’ян.

Стовп поділений на три рівні, а всі сторони вкриті вирізаними фігурами. Верхній рівень присвячений богу Святовиту, який всіма чотирма ликами дивиться на різні сторони світу. Середній рівень – богиня кохання та плодючості. І нижній рівень, очікувано – Чорнобог, диявол.

Копії у натуральну величину можна роздивитись у Національному музеї історії України в Києві.

Печери Тернопільщини

На Тернопільщині є де походити не лише по поверхні. Так, печери. Сюди злітаються не лише спелеологи, а й кажани з усієї Європи. Славка, Угринська, Перлина, Млинки, Жолоби, Язичницька – унікальні підземні лабіринти, які не менш варті уваги, але детальніше розкажемо про дві інші. 

Оптимістична. Печера-рекордсмен. 

Потрапила у книгу рекордів Гіннеса, як найдовша гіпсова печера планети – протяжність ходів тут понад 240 км. Біля входу облаштувати кемпінг для мандрівників та спелеологів. Хто хоче загартувати командний дух – сюди. Людей дуже об’єднує потреба комусь допомогти: посвітити, підстрахувати, дочекатись.

Кришталева. Вимита підземними водами печера, яка отримала свою назву від білосніжних або забарвлених кристалів гіпсу на стінах. 

Крім того, тут неймовірні гіпсові “скульптури”, створені океаном Тетіс. Це давній океан, що існував в період від 320 до 66,5 млн років тому. Сова, змія, зуби дракона, буйвол та лисиця – ось кого можна знайти на стінах. Температура цілий рік 12°C, а вологість – 95%. Тут ще й лікуватися можна!

Дім для первісних людей

Вертеба. Теж печера, теж гіпсова. Та чимось таки відрізняється – геологічною будовою: широкі галереї, розділені вузькими перемичками. 

Основна особливість в іншому – це перший в Україні музей у печері. Ніде немає стільки знахідок предметів матеріальної культури різних епох. Тут музей археології, музей трипільської культури, музей епохи неоліту. Головна експозиція музею трипільської культури – гончарна майстерня. Тут показано різні стадії виготовлення: трохи глини, піч, випалена та розмальована кераміка. 

Ці підземні лабіринти витримали дві світові війни. Та колись вони були домом для давніх людей і якийсь час – для цілої трипільської культури, найбільших поселень у Європі. Про них ми розповідали у Київщині

Вічний мандрівник, прикутий до мольберта

Радянська влада нищила його як мистецьку одиницю: ігноруванням та замовчуванням, але й прямими погрозами з боку КДБ. Іван Марчук замахнувся на “святе” – соцреалізм, і руйнував його у всіх своїх картинах. 

Його власна техніка “пльонтанізму” – дрібних переплетених (запльонтаних) ліній, які зливаються у деталізовані образи, суперечила безликому радянському стилю. Художник виїхав у кінці 1980-х, але “вигнання” не змусило його закинути малювання – навпаки, у світі він здобув визнання. Попри успіх там, у 2011 році Марчук остаточно повернувся до України. 

Михайло Бойчук – теж з тих художників, які не подобалися радянській владі. 

Був одним із творців і першим професором Української академії мистецтв. Він створив школу, основним принципом якої був пошук власного «я» художника на основі знання традиційного та сучасного мистецтва. А підхід – «неважно що рисувати, аби цікаво було», став характерною рисою «бойчукізму». 

Його історія завершилася трагічно — звинуваченням у «українській контрреволюційній націонал-фашистській діяльності. Мета – створення української націонал-фашистської держави». Нагадує теперішню риторику Росії у спробах виправдати розпочату проти України війну?

У Йогана Георгія Пінзеля все почалося з фігур Бучацької ратуші. 

Ті метафорично зображали дванадцять подвигів Геракла та приносять Пінзелю нові замовлення. Його скульптури – кінематографічні, а мізансцени композицій надзвичайно динамічні. 

У воді та над водою

Дністровський каньйон – місце, куди весна приходить на тиждень-другий раніше, ось таке метеорологічне унікальне явище. Це ще й один з найдовших каньйонів Європи. 

Сюди ж турки “спустили” воду з р. Джурина, щоби зморити спрагою захисників замку Червоногород – так за легендою з’явився Джуринський водоспад. Та він тут не один!

Колишній курорт у місті-півострові Заліщики – теж тут. Від курорту залишився хіба що середземноморський клімат, але містечко та природа досі прекрасні!

А тепер, власне, що над водою. Три з п’яти віадуків Заходу України розташовані на Тернопільщині. Плебанівський віадук має понад 120 років, 9 арок, 30 метрів висоти та понад 100 метрів завдовжки. Пережив дві світові війни й стоїть досі.

Дідух

Є витвори мистецтва, які мають безліч майстрів та передаються з покоління в покоління. Дідух, наприклад, — традиційний солом’яний сніп, який господар заносив у хату на добрий врожайний рік на Святвечір. Так, щось схоже на традицію з ялинкою.

В українців традиції з ялинкою не було. Ялинка з’явилася вже у повоєнний час радянської України, щоб знищити традицію дідуха й поширити іншу ідеологію. Різниця між ялинкою і дідухом – величезна: культурна та смислова. Ялинка постояла якийсь час – і викинули, сніп-дідух ніхто не викидав, максимум спалювали на городі для захисту від бур’янів. Зараз з’явилося багато сучасних майстрів, і цей символ Різдва оживає в Україні.

Єдиного місця виникнення у дідуха немає, своя техніка виготовлення була і на Франківщині, і на Львівщині, і на Тернопільщині та в інших регіонах України, особливо там, де росла пшениця.

Переосмислена традиція

Тернопільщина ще й легендарний виробник пива. Перша велика пивоварня Тернополя – «Опілля», заснована у 1851 році. А «Микулинецький Бровар» і зараз виготовляє 20 сортів пива, варять крафтові та за закордонними ліцензіями.

Зараз пивоварінням займаються й інші тернопільчани. Це вже сімейна справа – крафтові сорти пива. Переважно усі складові вирощують самі. Закуповують український хміль, вирощують власний ячмінь, а відходи від виробництва використовують чи продають як корм для тварин. 

Але Тернопіль знаний не тільки підприємництвом, а й волонтерським рухом

Гостинні й доброзичливі місцеві охоче прийняли близько 90 тисяч людей, які шукали прихистку від війни в інших регіонах. Відчинили двері домівок та ділилися історіями Пригощали їжею та розповідали про традиції. Познайомилися, здружилися та після перемоги домовились їздити одне до одних в гості. Ось таке воно файне місто Тернопіль!

Поділитись у соцмережах

Останнє оновлення статті 16.03.2023

Дивитися також

Кіровоградська область Це — Україна

Тут ми боремося за нашу землю

Саме тут вона дарує їжу для всього світу

Рівненська область Це — Україна

Тут ми боремося за кохання

Саме тут кохання має своє місце сили

Чернівецька область Це — Україна

Тут ми боремося за наші традиції

Саме тут ми бережемо унікальні свята

Some description

You cannot copy content of this page