Вінницька

Вінничина: різдвяний подарунок для світу та люди, які лікували людство

Вінницька область знаходиться на південному заході України. Тут поєднуються мальовнича природа, витончена архітектура, а головне — видатні персоналії, які змінили історію людства. Саме ці особистості доводять, що найголовніше — це люди. Адже з Вінничиною пов’язані долі багатьох постатей, які зробили сенсом свого життя порятунок інших.

Зараз, у часи, коли Україна бореться за ідеали свободи й справедливості, особливо важливо це знати та пам’ятати — як самим українцям, так і всьому світу.

Ліки, що врятували мільйони людей

Українці можуть не лише дарувати свято, а й берегти життя.. І саме на Вінниччині народилися троє людей, які досягли в цьому надзвичайних успіхів.

Вінничанин Данило Заболотний об’їхав половину світу задля вивчення страшних хвороб — чуми та холери. Саме цей українець довів, що чума передається людям від диких гризунів. А експерименти з вакцинами він ставив прямо на собі, чим наочно доводив, що його препарати працюють.

Врешті Заболотний створив ефективні ліки, якими особисто рятував людей в Україні, Португалії, Шотландії, Китаї, Індії, Персії, Монголії, Аравії. Французи нагородили вченого орденом Почесного легіону — найвищою відзнакою за цивільні заслуги. А після участі Заболотного в конгресі у Копенгагені вдячні данці друкували його портрет з підписом «Славетний борець із чумою».

Ще однією страшною хворобою, якій протистояв уродженець України, став туберкульоз. Зельман Ваксман народився і зростав на Вінниччині, а згодом переїхав до США, де і представив антибіотик стрептоміцин. Відкриття виявилося настільки важливим, що за нього Ваксман отримав Нобелівську премію.

А третім пов’язаним із Вінницею видатним медиком був Микола Пирогов. Саме він створив перший атлас топографічної анатомії та став ідеологом операційної анестезії. А ще — і тут, на жаль, ми знову повертаємося до війни — саме Пирогов розробив цілу концепцію догляду за пораненими, яка досі використовується бойовими медиками по всьому світу. Втім, це яскравий приклад того, що й на війні для українців головне — це життя людей.

Some description

Головний саундтрек Різдва

Проведімо серйозний науковий експеримент. Заплющте очі й уявіть собі Різдво. Пахне ялинкою, у руках приємна вага подарунків, за вікном падає сніг, звучить знайома з дитинства різдвяна мелодія… Стоп! А що ж це за мелодія така?

Після Першої світової війни й розпаду Російської імперії українці боролися за свою незалежність. Росія вчинила, як у неї заведено — ввела війська. Влада України (тоді — Української народної республіки) розуміла виклик, тому було вирішено заручитися в боротьбі підтримкою інших країн. І головним аргументом для світу мала стати українська культура.

Буквально за кілька тижнів сформували хор — Українську республіканську капелу, який відправився за кордон на гастролі. Це був тріумф. Українській музиці аплодували в Берліні, Барселоні, Брюсселі, Празі, Парижі, Відні, Варшаві, а згодом і в США, Мексиці, Канаді.

А найбільше овацій викликав “Щедрик”, написаний на основі щедрівки — це вид українських народних пісень, які зазвичай виконували на Різдво.

“Щедрик” у знайомому нам звучанні створив композитор Микола Леонтович, який народився у 1877 на Вінниччині. Спочатку він навіть був проти, щоб його твір виконували, адже працював скромним учителем музики й до своєї творчості ставився суворо. Втім, дарма. “Щедрик” незмінно ставав кульмінацією на кожному з двох сотень концертів капели по всьому світу.

У 1936-му американець українського походження Петро Вільговський створив англомовний текст цієї пісні, який відомий під назвою «Carol of the Bells».
Тепер ця українська щедрівка звучить у сотнях фільмів та рекламних роликів, і стала найяскравішим музичним символом Різдва по всьому світу.

Тож наступного разу, як почуєте цю знамениту мелодію, згадайте й Україну, яка подарувала її світові. А також Леонтовича та його трагічну долю — у 1921 році 43-річного композитора вбив співробітник радянських спецслужб.

 

Музей витинанки

Є у Вінницькій області й заклад, що фіксує унікальне мистецтво — витинанку. Фактично це вирізані з паперу орнаменти та фігури, якими в давнину прикрашали українські оселі.

У кожному регіоні витинанки мали свої автентичні особливості щодо форми, ритму, пропорцій та роботи з матеріалом. Ну а всі їх зібрали в Музеї витинанки. Тепер тут уже понад 1000 робіт з усієї України, а також Литви, Білорусі, Грузії, Польщі, Румунії та Китаю, які вражають своєю майстерністю.

Раз на три роки на базі музею проводять навіть тематичний фестиваль, куди з’їжджаються майстри й поціновувачі, аби ще раз переконатися, що витинанка — унікальне мистецтво, що вражає.

 

Народний месник з України

Допомогою людям прославилася ще одна легенда Вінничини. Устим Кармалюк жив на порубіжжі 17-18 ст. і запам’ятався як народний месник, який боронив знедолених і допомагав їм, відбираючи багатства у панів та роздаючи їх бідним — як сам Робін Гуд.

Судячи з біографії Кармалюка, понад усе він цінував свободу. Доводимо коротким переліком подій його життя: проти волі  записали в армію на 25 років — втік — спіймали й відправили до штрафного батальйону — втік — спіймали й відправили на каторгу в Сибір — втік — спіймали, посадили за ґрати — втік — спіймали й два роки вели в Сибір — втік — спіймали — втік — спіймали — втік — спіймали — втік — повернувся до України й організував повстання 20 тис. селян. За 23 роки боротьби Кармалюка його загони здійснили понад 1000 нападів на маєтки жорстоких поміщиків, а захоплене майно при цьому часто роздавали бідним.

Врешті Кармалюка вбили під час однієї з засідок, однак слава про народного месника продовжувала ширитися Україною. Настільки, що навіть через 36 років після цього українську письменницю Марко Вовчок судили в Петербурзі за те, що вона схвально відгукнулася про Кармалюка. Схоже, ворогів здавна лякають навіть мертві українські герої.

Династія Потоцьких

Шляхетний рід Потоцьких — це впливова європейська сім’я, яка за 500 років залишила помітний слід у різних країнах Європи. Але чи не найбільше їх цікавила Україна. Потоцькі були не тільки активними державними діячами, але й займалися благодійністю, зведенням палаців, фортець і маєтків.

Один із найкрасивіших прикладів — палац у стилі класицизму в містечку Тульчин на Вінниці, який побудував французький архітектор Лакруа. Своєю пишністю комплекс вразив навіть польського короля Станіслава-Августа, який бував тут в гостях. І недарма — у 100 кімнатах українського палацу колись зберігалися цінні середньовічні документи, а на стінах висіли Тиціан, Рембрандт, Рафаель, Рубенс і ван Дейк.

Вінниччина дала світу чимало.

Це і видатні медики, які вилікували мільйони людей, і унікальне мистецтво, і головний символ Різдва.

Тепер Вінниччина, як і вся Україна, потребує допомоги. У лютому 2022-го Росія атакувала з усіх боків не тільки Україну, а й на цінності всього цивілізованого світу. І світ має зупинити зло — раз і назавжди.

Поділитись у соцмережах

Останнє оновлення статті 24.02.2023

Дивитися також

Луганська область Це — Україна

Тут ми боремося за наш суверенітет

Саме тут люди безстрашно захищають свою Батьківщину

Закарпатська область Це — Україна

Тут ми боремося за неймовірну природу

Саме тут людям захоплює подих від краси

Рівненська область Це — Україна

Тут ми боремося за кохання

Саме тут кохання має своє місце сили

Some description

You cannot copy content of this page