Микола Миколайович Миклухо-Маклай. Ні, це не заклинання – хоча той чоловік був знатним чарівником. Це він дав поштовх до початку антирасової політики у світі – науково пояснив біологічну повноцінність людей усіх націй і рас. Спрогнозував, що світовій колоніальній системі скоро кінець. Склав перший проєкт загальної декларації прав людини. Сказав, можна ж створити такі структури, як сучасна Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО).
Миклухо-Маклай був мандрівником, географом та величезним гуманістом:
«Необхідно щось важливе зробити для людей, і лише тоді ти — людина».
Вивчав корінне населення Нової Гвінеї, Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії. А на рідній Житомирщині – побут та звичаї поліщуків, фауну Криму та Чорного моря. А звання Людини Світу йому присвоїла ЮНЕСКО.
Перший володар Ґреммі за виконання концерту Йоганеса Брамса – житомирський піаніст Святослав Ріхтер.
Він був одним з найвидатніших піаністів 20 століття, постійно розширював свій репертуар – до кінця життя міг грати 80 різних програм. Та до моменту слави йому доводилось переховуватись від радянської влади, як син “ворога народу”. Його батька розстріляли за доносом у в НКВС.
Михайла Тишкевича тричі номінували на Нобелівську премію миру.
Він був дипломатом УНР та меценатом, підтримував Українське наукове товариство. Майже всі українські культурні проєкти 19 ст. втілювали за кошти меценатів – треба було якось обходити російську цензуру. Зрештою, це все стало основою українського національного руху.
